|
Фотул Іван
Дивні люди
До лісорубів на березі річки підходять двоє, питають:
- Як нам на той бік потрапити?
- О, це не так уже й складно. Сідайте он на колоду - і за хвилинку будете на тому боці.
- Тут до розмови втручається фігляр:
- А щоб на тій колоді ви почувалися впевнено, то ми вам під нею ноги зав'яжемо.
Так і зробили. За деякий час фігляр вигукує:
- Дивні, як на мене, ці люди! Ще протилежного берега не дісталися, а вже постоли сушать.
Куди пішли кози
Під копицею пастух
(На сінці сволота!)
Так хропе - аж в'яне слух...
То - його "робота".
Нагодилась бабка тут,
Розбудила: "Синку
У квасолю кози йдуть,
Заверни тваринку..."
Пастух звівся, як ведмідь,
Потягнувсь до хрусту:
- Не в квасолю йдуть, дивіть -
Кози йдуть в капусту!..
Пастка для злодія
Заскочив Зось
В чужий город,
А там - будяк,
Пирій, осот.
Довга-довга
Повитиця -
Така, мабуть,
Й не присниться...
По що прийшов,
Того нема -
І вмить зчорнів,
Немов саман.
Спокійний досі,
Враз скипів:
- Чи цей гадза
Дурне щось їв?!
В такі роки -
І сіять те,
Що і несіяне
Росте!
Сучасне працевлашутвання
Дядечко статечний,
Дядечко спокійний.
І говорить файно,
Ніби справжній мрійник:
- Ви, люба, з дипломом,
Маєте освіту,
А прийшли до мене,
Як з чужого світу.
Хіба ж ви забули,
Хіба вас не вчили:
За слова лиш гроші
Більшу мають силу.
Гарненька ви тілом -
Була б секретарка...
Та в вас сміхотворна
Стартова "заправка".
Мають зміст і речі -
Старі, в позолоті...
Отоді б вам можна
Думать про роботу.
А так... йдіть додому
Й набирайтесь фаху.
І ще - помізкуйте,
Де ви дали маху.
На тязі
Дмитро сидів на тязі,
Петро також - на ній.
Були вони під "газом"
Й на лінії одній.
Чекали - не чекали,
Та ось вальдшнеп: "Фю-іть..."
І лунко пролунали
Два вистріли умить.
Дмитро з засади вибрів.
Петро підвівся теж:
- Це мій, -
під ніс промимрив.
- Ні, мій! Куди береш?
Довгенько сперечались
Два вадаси-дружки.
І все ж таки (бувалі)
Консенсусу дійшли:
Рішили вбити птаху
Підсмажить на вогні.
Куди поділась "сваха" -
Казать вам не мені,
Бо друг чотириногий
(Ніколи ж не грішив!)
Лиш дзьоб обіч дороги,
Немов пінцет, лишив...
Дмитро зітхнув і сплюнув,
Петро лише зітхнув.
А їхній друг подумав,
Скрутивсь в калач й заснув:
Йому вальдшнеп присниться...
А що Дмитру й Петру?
Обом їм, як годиться,
З вальдшнепа - по перу.
(Взято із газети "Веселі вісті")
|
