Йдуть збори. Обговорюється план розвитку виробництва. Черговий виступаючий говорить про нові технологічні лінії, які інвестори обіцяють встановити в недалекому майбутньому. Вся тяжка праця ляже на плечі машин. У цехах залишиться одна робітнича професія — оператор, який і керуватиме всіма процесами.
   - А віників так і не завезли, — почувся з кутка голос прибиральниці тітки Марії.
   Та виступаючий чи то не почув її, чи просто проігнорував, розповідаючи й далі про те, яким буде їхнє підприємство в недалекому майбутньому?
   - А підлогу чим будемо замітати, якщо віників досі не завезли? — знову почувся голос прибиральниці.
   - Завезуть, — уже не втримався, ведучи далі про ті нововведення, які чекають їх у найближчому майбутньому.
   - А коли завезуть? — запитала тітка Марія, коли виступаючий зробив паузу.
   - Та відчепіться ви з тими віниками! — уже сердито мовив виступаючий. — Стеценко, — звернувся він до завгоспа, — коли віники завезеш?
   - Не знаю, — відповів той. — Просо селяни перестали сіяти. Кажуть, що нерентабельно. Соняшники сіяти набагато вигідніше.
   - Соняшники на віники не годяться, — мовила зі свого кутка тітка Марія.
   - В перспективі роботи будуть і підлогу мити, і сміття підмітати, — сказав виступаючий.
   - А у вашому кабінеті лушпайки з-під соняшникового насіння вони теж прибиратимуть? — не втрималася прибиральниця.
   - Ну знаєте! Один раз налускав на підлогу тих лушпайок, так про це вже й на зборах потрібно говорити. Я не курю, а ось соняшникове насіння люблю лускати.
   Не про те мова. Робот по всіх закутках, куди ви звикли спльовувати лушпайки, навряд чи зможе їх поприбирати. Отож без віників там ніяк не обійтись.
   - Знову про ті віники! Стеценко, щоб завтра були віники. Розбийся на друзки, а дістань!
   - Мітли ще можна дістати, — мовив Стеценко. — Зараз по селах багато полів не обробляють, позаростали бур'янами та чагарниками, тож мітли є з чого робити. А ,ось віників, — і він розвів руками,— просто й не знаю, що сказати. Та всім треба пам'ятати, що чисто не там, де метуть, а там, де не смітять, — нагадав він давно відомий всім афоризм.
   - Ви про це краще скажіть виступаючому, а не мені, — мовила тітка Марія. — Це в його кабінеті я завжди підмітаю лушпайки з соняшникового насіння.
   - Знову ви своєї, — сердито мовив з-за трибуни виступаючий. — Через ті кляті віники навіть забув, про що тут йшла Мова. - Ви щось про роботів говорили, — сказала прибиральниця.
   - Так ось, у недалекому майбутньому прибиральниць ніде не буде. Прибирати сміття та мити підлогу всюди будуть роботи, — закінчив виступаючий.
   - А я так і не зрозуміла, коли ж все-таки завезуть віники? — знову почувся з кутка голос прибиральниці.