Газет нині є чимало,
   Лиш встигай читати.
   Мотай на вус й все на світі
   Будеш добре знати.
   А щоб ліпше заохотить
   Люд до цього млива,
   Майже в кожній є газеті
   Кримінальне чтиво.
   І таке там є страхіття,
   Що життя не миле.
   Прочитаєш – і здригнешся,
   Кров холоне в жилах:
   «Жінка вбила чоловіка,
   А бабуся внука».
   «Від грибів сім’я померла
   У страшенних муках.
   Об’їлися мухоморів,
   Блідої поганки».
   «Кума кума повісила
   У себе на ганку».
   Всі ці жахи неймовірні
   За душу хапають,
   Б’ють по нервах і по серцю,
   Ще й у дріж кидають.
   А це вичитав учора,
   І приємно стало,
   Що не все погано в світі,
   Що не все пропало.
   Написано: «Вчора в Хацьках
   Діда хоронили.
   Усе село зібралося.
   Людей була – сила!
   Катафалкам, як належить,
   Везли домовину.
   А до цього дощ періщив
   Дві доби без спину.
   Вся дорога геть розм’якла.
   Чорна, як те галля.
   Катафалк той послизнувся –
   І щубовсть в провалля!
   Там на друзки розлетівся,
   Як трухлява ступа.
   З домовини лишилася
   Тільки трісок купа.
   Та є Божа сила в світі,
   Є ще херувими.
   Шофер Іван й дід-покійник
   Зостались живими».